Кобзарем ми називаэмо Т. Г. Шевченка, бо кожний свiй вiрш i поему, вiн присвячував украi'нському народу. З любов'ю i нiжнiстю вiн оспiвував матiр i пророкував свiтле майбутнэ нашiй Украi'нi:
I на оновленiй землi,
Врага не буде, супостата,
А буде син, i буде мати
I будуть люди, на землi.
Ось тому "Кобзар" нашого Тараса став важливою книгою для багатьох украi'нцiв, а його вiршiвишитi на рушниках.
Я часто перечитую твори палкого поета-патрiота ...
Найбiльше з його творiв, менi подобаэться вiрш (на вибiр) Реве та стогне Днiпр широкий. Це спогади, що грiли серце крiпака. Якi прекраснi кольори зображуэ Т. Григорович, коли говорить про рiднiмiсця.
В цьому вiршi купа захоплюючих емоцiй!