Герасим Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що "над златом чахне". Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо "так надежні-ше". А в результаті стає жертвою "жидівської" афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що! Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається, що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямають!"
Родинні почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами. В одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з приданнім, з грішми ... "А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия земля? Калитчина! Диханіє спирає ... "та "Ох, земелько, свята земелько-Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду панувати, ні! Як їв борщ, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив Жолудю, Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них:"Ой Пузирі! Глябіть, щоб ви не попались, а замість вас Калитку розіпре грошвою ... Отоді я вам покажу, як хазяйнувать! ... "