Тарас Шевченко завжди з особливою любов'ю ставився до своєї неньки-України. Саме це особливе ставлення до Батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. Великий Кобзар цікавиться не лише майбутнім України, а й минулим. Він знає, що минуле у його Батьківщини було величне. А якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це допоможе, на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. В творах "Іван Підкова", "Гайдамаки", "Гамалія" автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. Цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
Як боліло серце письменника за долю України, за її майбутнє, про що говорять рядки "Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько!". Свої патріотичні ідеї Шевченко відтворював у творах "І мертвим, а живим", "Сон", "Тарасова ніч" та багатьох інших. Трепетні почуття мав Кобзар до Батьківщини. Чого варті лише його слова: "Нема на світі України, немає другого Дніпра!". Тарас Шевченко - справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.